Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/3991/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 07.10.2014 року

у справі № 910/3991/13 Господарського суду міста Києва

за заявою приватного акціонерного товариства "Ремдизель"

про перегляд рішення господарського суду міста Києва

від 04.06.2013 року за нововиявленими обставинами

за позовом заступника прокурора Оболонського району міста

Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до приватного акціонерного товариства "Ремдизель"

про розірвання договору оренди, -

за участю представників сторін:

позивача - Кириченко А.Б. дов. від 01.10.2014 р.,

відповідача - Ягічев С.О. дов. від 14.05.2014 р.,

прокуратури - Збарих С.М. посв. № 028728

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. (суддя - Головіна К.І.) відмовлено в задоволенні заяви приватного акціонерного товариства "Ремдизель" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі № 910/3991/13 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі № 910/3991/13 залишено без змін.

Постановою від 07.10.2014 р. Київського апеляційного господарського суду (судді - Іоннікова І.А., Зубець Л.П., Тарасенко К.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. у справі № 910/3991/13 скасовано. Заяву приватного акціонерного товариства "Ремдизель" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі № 910/3991/13 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі № 910/3991/13 скасовано. Прийнято нове рішення у справі № 910/3991/13, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р., у даній справі, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 16.12.2013 р., розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,8419 га, розташованої по проспекту Московському, 32, в Оболонському районі міста Києва, що був укладений між Київською міською радою та приватним акціонерним товариством "Ремдизель", припинено право користування відповідача вказаною земельною ділянкою та зобов'язано повернути Київській міській раді вказану земельну ділянку.

Приватне акціонерне товариство "Ремдизель" звернулось із заявою до господарського суду міста Києва про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі № 910/3991/13, просило скасувати рішення у справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на ст. 114 ГПК України.

Заява була мотивована тим, що існує нововиявлена обставина, яка не була відома під час розгляду справи і яка має істотне значення для вирішення спору, а саме - представником відповідача не були надані суду документи, зокрема, договір щодо врегулювання земельно-майнових питань та компенсації ЗАТ "Ремдизель" пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві від 07.06.2005 р. з додатковими угодами до нього, який було укладено з КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", що свідчить про відсутність вини відповідача стосовно використання земельної ділянки не за призначенням. Крім того, в заяві вказано, що на час прийняття рішення господарським судом, заборгованість ПАТ "Ремдизель" за спірним договором оренди була погашена, а отже, підстав для розірвання вказаного договору не було.

Як зазначав заявник, 16.06.2014 р. на засіданні Наглядової ради ПАТ "Ремдизель" йому стало відомо, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, представником відповідача, який представляв його інтереси у суді, не були надані на дослідження суду докази, а саме - договір щодо врегулювання земельно-майнових питань та компенсації від 07.06.2005 р. з додатковими угодами до нього, за яким відповідач не отримав дозвільну та проектно-кошторисну документацію, а також фінансування на будівництво складських приміщень, що й стало результатом невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та підставою для розірвання договору.

Апеляційний господарський суд приймаючи рішення про наявність нововиявлених обставин у даній справі відзначив, що 07.05.2005 р. між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (Дирекція) та ЗАТ "Ремдизель" (Завод) було укладено договір щодо врегулювання земельно-майнових питань та компенсацій ЗАТ "Ремдизель" пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, за умовами якого, сторони приймають на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань Заводу, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частин), які попадають в зону відчуження за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації Заводу, в тому числі шляхом часткової реконструкції заводу, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів заводу, як єдиного технологічного та майнового комплексу, як під час будівництва, так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу.

Згідно змісту п. 5.2.2.1.-а Додаткової угоди № 5 від 02.09.09 р. до договору від 07.05.2005 р., в редакції, викладеній в додатковій угоді № 6 від 11.08.2009 р. до договору від 07.05.2005 р., Дирекція взяла на себе зобов'язання передати Заводу комплект вихідної (дозвільної) та проектно-кошторисної документації (стадія "П"), а також компенсувати витрати пов'язані з вказаним будівництвом в сумі, визначеній земельно-майновою комісією Київської міської державної адміністрації і затвердженій розпорядженням КМДА в повній сумі до початку будівництва.

Апеляційним господарським судом було зроблено висновок про те, що в зв'язку із відновленням будівництва Подільського мостового переходу через м. Дніпро у м. Києві, відповідача було позбавлено земельної ділянки та змушено знести частину власних господарських будівель, натомість було виділено нову земельну ділянку для винесення виробничо-складських приміщень, ангарів та гаражів відповідача. При цьому отримання всієї дозвільної та проектної документації мало здійснюватись комунальним підприємством, а фінансування будівництва мало здійснюватись за рахунок державного бюджету. Проте, дозвільну та проектно-кошторисну документацію відповідачем не отримано й на даний час, не отримано й фінансування на будівництво виробничо-складських приміщень, ангарів та гаражів.

Згідно ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Також, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність новоявлених обставин з огляду на те, що обставини, а саме - відсутність вини ПАТ "Ремдизель" у незабудові земельної ділянки, про що свідчить договір щодо врегулювання земельно-майнових питань та компенсації від 07.06.2005 р. з додатковими угодами до нього, який не було надано представником відповідача під час розгляду даної справи судами, не є нововиявленими обставинами, оскільки ці обставини існували під час розгляду справи та бути відомі заявнику, але зазначений договір не був поданий суду своєчасно.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення від 04.06.2013 за нововиявленими обставинами, господарський суд першої інстанції, виходив з того, що наведені мотиви перегляду рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин у розумінні приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд встановив, що обставини, на які посилався заявник як на нововиявлені, за своєю суттю є новими доказами у справі, які не були вчасно надані заявником, та були йому відомі.

Також, договір на який посилається заявник, фактично є новим доказом, а не обставиною, оскільки необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Крім того, місцевим господарським судом під час розгляду справи були досліджені обставини щодо сплати відповідачем заборгованості за договором оренди, однак, суд прийшов до висновку, що ці обставини не спростовують істотних порушень умов спірного договору оренди з боку відповідача.

Згідно з приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ПАТ "Ремдизель" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

Натомість апеляційний господарський суд при прийняті постанови дійшов помилкових висновків.

Враховуючи викладені обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п.6 ст.1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 910/3991/13 Господарського суду міста Києва скасувати.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 у справі № 910/3991/13 залишити в силі.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук Г.М. Мачульський